Вітряна віспа – інфекційне захворювання, що відзначається надзвичайно високою контагіозністю, яким перехворіють майже усі діти до 7-10 років. Джерелом інфекції при вітряній віспі є хвора дитина уже в кінці інкубаційного періоду та в період висипання, тобто протягом 8 днів хвороби. Дитина в період видужання, навіть маючи на шкірі кірочки, уже не заразлива для оточуючих. Зараження при вітряній віспі відбувається повітряно-крапельним шляхом. Незважаючи на малу стійкість до умов зовнішнього середовища, збудники вітряної віспи можуть передаватися на досить великі відстані. Несприйнятливі до неї діти до 6 місяців. Дуже рідко хворіють діти після 10 років. Віруснейтралізуючі антитіла в крові осіб, що перенесли хворобу, зберігаються понад 40 років. Вхідними воротами інфекції є слизова оболонка носоглотки й гортані. Інкубаційний період триває в середньому 11-12 днів. Елементи висипу не з’являються одночасно, а по черзі: можна побачити в період розпалу хвороби і папули, і везикули, і кірочки. У  переважній більшості випадків хвороба має легкий перебіг. Температура тіла не підвищується, самопочуття задовільне. Однак іноді в ослаблених дітей в окремих випадках бувають ускладнення (отит, стоматит, кератит).

    Із профілактичних заходів при вітряній віспі найважливішими  є раннє виявлення й ізоляція хворого. Хворих дітей лікують переважно вдома протягом 9 днів від початку появи висипу. При  тяжкому перебігу хвороби дитину госпіталізують. Дітей, що були в контакті і ще не хворіли на вітряну віспу, ізолюють вдома на 21 день. Активна імунізація не проводиться. Дезінфекції у вогнищі  не роблять.